Про спортінг

Стендова стрільба і спортінг – історія та сьогодення

Більшість людей вважають спортінг різновидом стендової стрільби, що є олімпійським видом спорту, де виконуються вправи лише на траншейному та круглому стендах і в якості мішені використовують тільки мішень в формі тарілочки, але це не так. Спортінг – це стрілецько-мисливський вид спорту зі стрільби з шротової та нарізної зброї по рухомих мішенях, що летять і котяться, мають різний діаметр і форму – тарілочки, пропелери, диски та рухомі зображення тварин.

Історія

Цей вид спорту своїм коріння іде вглиб середньовіччя, а саме в Англію. Спершу роль мішеней виконували живі голуби, а в  Україні – півні (польською – kurek), чи не саме цьому польському півневі ми завдячуємо нашому слову “курок”? Пізніше живих птахів змінити різні предмети, що вручну підкидали в повітря. При цьому літаючі тарілочки виникли не відразу. У Європі спочатку використовували скляні кулі, наповнені димом або пір’ям. Згодом з’явилися глиняні мішені, які у нас називають “тарілочки”, виходячи з її форми, але в деяких мовах вони й досі називаються “глиняний голуб”.

В олімпійську програму стрільба по мішенях вперше увійшла в 1890 році – на іграх в Парижі. С того часу двадцять років поспіль спортсмени стріляли по живих голубах. І лише в 1910 році МОК заборонив використання птахів в якості мішеней. З тих часів на Олімпійських Іграх використовують тільки глиняні тарілочки і проводять змагання на спеціально обладнаних майданчика – стендах, звідси й отримав назву вид спорту – стендова стрільба.

Чим складна стендова стрільба

Стендова стрільба як олімпійська дисципліна – серйозний і складний вид спорту, який передбачає тривалу підготовку, перш ніж спортсмен зможе досягти результатів, що дають змогу потрапити на міжнародні змагання. Хоча мішені завжди летять по однаковій траєкторії, їх швидкість занадто висока, і для початківців непросто в них влучити .

Інша справа – спортінг

Тут підходимо до питання: невже не можна зробити так, щоб стрільба по тарілках була цікава стрільцям різного рівня, включаючи початківців? – вирішити цю проблему дозволила поява спортінгу, який урізноманітнив траєкторії, швидкість і умови стрільби. Заняття цим видом спорту можна організувати як на діючих спортивних стендах, так і на окремих  майданчиках (в лісі, в полі, над водою), несертифікованих під олімпійський стандарт.

Спортінг – це можливість змінювати траєкторії і швидкість польоту мішеней в довільній формі, в залежності від кваліфікації стрільців і поставлених тренувальних завдань. Це можливість використання великої кількості метальних машинок та створення неймовірних комбінацій з мішеней. Всі польоти мішеней максимально наближені до полювання та імітують рух птахів та тварин, що зустрічаються мисливцю. Це робить перебування на тренувальному майданчику не спортивними буднями, а справжнім  святом.

При цьому спортінг – це не анархія стрільби, де в кожному клубі свій статут, а у кожного стрільця своє розуміння правил. Існують загальні правила за якими проводяться всі змагання, починаючи з клубних і закінчуючи Чемпіонатом Світу.

Міжнародна Федерація Спортінгу (FITASC), що вперше 1921 році об’єднала мисливські спільноти з 10 країн, сьогодні об’єднує національні Федерації з 58 країн світу.

В Україні Національна федерація спортінгу була створена в 2009 році. Щорічно вона є організатором національних змагань. За її сприяння, спортсмени приймають участь у міжнародних змаганнях – чемпіонатах Європи, чемпіонатах Світу, європейських та світових Гран Прі (Італія, Франція, Іспанія, Португалія, Кіпр, Естонія, Угорщина, США, Італія, ОАЕ. Азербайджан).